Consciousness in platonism and aristotelianism: the difference between dualistic and monistic approaches in ancient greek philosophy

Abstract

СВІДОМІСТЬ У ПЛАТОНІЗМІ ТА АРИСТОТИЛІЗМІ: РІЗНИЦЯ ДУАЛІСТИЧНИХ І МОНІСТИЧНИХ ПІДХОДІВ У ДАВНЬОГРЕЦЬКІЙ ФІЛОСОФІЇ Постановка проблеми статті полягає у з'ясуванні того, наскільки адекватно природу людської свідомості можна описати в межах двох класичних концептуальних моделей -платонівського дуалізму та аристотелівського монізму -і в тому, якою мірою їхні онтологічні та гносеологічні передумови дозволяють поєднати трансцендентний, «надтілесний» вимір свідомості з її тілесно-природною зумовленістю.Йдеться не лише про порівняння античних учень про душу (психе) й розум (нус), а й про виявлення того, як закладені в них уявлення про співвідношення душі й тіла, розуму й чуттєвості, свободи й необхідності вплинули на формування пізніших філософських, психологічних і когнітивно-наукових підходів до свідомості та чи можуть ці моделі сьогодні бути інтегровані в рамки міждисциплінарної філософії свідомості без втрати їхнього евристичного потенціалу.Методологічною основою дослідження є поєднання історико-філософського аналізу з порівняльним методом та герменевтичною інтерпретацією текстів Платона й Арістотеля в контексті їхньої античної інтелектуальної традиції.Історико-філософський підхід дозволяє реконструювати генезу понять психе, нус і логос від досократиків та орфіко-піфагорійської спадщини до зрілих концепцій платонізму й аристотелізму, зіставляючи їх із ширшим культурно-релігійним тлом.Порівняльний метод застосовується для системного зіставлення дуалістичної та моністичної моделей свідомості за низкою параметрів -онтологічний статус душі, структура свідомості, роль тіла, механізми пізнання, етичні наслідки -з метою виявлення не лише протиставлень, а й зон концептуальної перетинності.Герменевтична інтерпретація спрямована на уважне читання діалогів Платона та трактатів Арістотеля, враховуючи контекст їхньої мови, внутрішні смислові напруги та традицію коментування, що уможливлює уникнення спрощеного, суто модерного прочитання античних текстів.Доповнюють методологічний інструментарій елементи міждисциплінарного підходу -залучення здобутків сучасної філософії свідомості, психо-